Росіяни думають, що знайшли панацею
Вороже командування продовжує підготовку штурмових підрозділів для адаптації до мінливих умов ведення бойових дій у тактичній зоні. Про це заявив Костянтин Машовець, інформує 24 Канал.
Читайте також Перший у світі маркетплейс оборонних технологій з'явився в Україні: що зможуть придбати бійці
Росіяни активно оснащують свої штурмові підрозділи легкою автотехнікою та мотоциклами, намагаючись посилити їхню здатність швидко та з мінімальними втратами долати так звану "кілл-зону" – ділянку місцевості між позиціями своїх та українських військ, де зосереджена основна маса вогневого ураження Сил оборони України.
На думку російського командування, з масовим застосуванням засобів індивідуальної моторизації його штурмової піхоти, кількість цілей, які треба уразити українським вогневим засобам, зростає кратно. Це, своєю чергою, може сприяти перевантаженню всієї системи вогневого ураження ЗСУ.
Ба більше, наявність у російських військовослужбовців швидкісних і маневрених засобів моторизації різко підвищує шанси на мінімізацію втрат штурмового підрозділу завдяки значному скороченню перебування особового складу у згаданій "кілл-зоні".
Іншими словами, російське командування, виходячи з сумного досвіду ведення бойових дій (так звані "м'ясні штурми"), як йому здається, знайшло вдалий метод, який має нейтралізувати здатність ЗСУ відбивати атаки. Перш за все, завдяки ранному виявленню їхнього просування і масованого вогневого ураження ще до переходу в атаку. Росіяни думають, що для цього достатньо різко збільшити швидкість пересування свого "штурмовика", а також колективну здатність активно маневрувати у найнебезпечнішій для них "зоні вбивства".
Наскільки я розумію, російське командування вважає, що таким чином український підрозділ, який обороняється, просто не встигне відпрацювати по кожному "байкеру", особливо тоді, коли їх стане багато.
Окупанти розробили нові правила, яких не дотримуються
Щоб зрозуміти глибину вивчення цієї теми командуванням противника, наведу кілька даних і показників.
Російське командування розробило відповідні штатні норми і стандарти оснащення окремих підрозділів, які використовують штурмові підрозділи в ході бойових дій. Наприклад, в окремій мотострілецькій бригаді, де всі її штатні батальйони використовують по одній штурмовій роті, кожна з них повинна мати в штаті такі засоби:
мотоцикли – до 30 одиниць,
квадроцикли – до 20 одиниць,
багі (всі види) – до 6 одиниць.
Окремі підрозділи та частини, що використовують для атак так звані зведені або спеціально сформовані штурмові загони, оснащуються такими засобами:
мотоцикли – до 9 одиниць,
квадроцикли – до 20 одиниць,
багі (всі види) – до 6 одиниць.
Крім того, навіть у штурмових ротах "типу V" існує встановлений типовий штат "індивідуальної моторизації":
мотоцикли – до 15 одиниць,
квадроцикли – до 20 одиниць,
багі (всі види) – до 3 одиниць.
Примітно, що за ступенем моторизації російська типова штурмова рота і штурмовий взвод відрізняються не дуже – тільки кількість мотоциклів. Думаю, це пов'язано з тим, що на практиці штурмова рота у повному складі використовується за своїм прямим призначенням у щоденних атаках і штурмах набагато рідше, ніж взвод. В основному противник атакує силами саме штурмового взводу (максимум – двома).
Зауважте Росіяни наступають на Покровському й Новопавлівському напрямках: карта бойових дій 14 травня
Причому ще частіше діють лише 1 – 2 штурмові групи. Тому російському командуванню тримати техніку індивідуальної моторизації в роті більше ніж на 1 – 1,5 взводу просто не має сенсу і не рентабельно.
Крім того, в результаті втрат, поломок, неправильної експлуатації тощо, усі ці норми і стандарти для мотоциклів дуже рідко виконуються на практиці. Зазвичай російське командування оснащує свої штурмові підрозділи цими засобами моторизації в тих обсягах, які йому вдається отримати, зокрема завдяки добровільним пожертвуванням росіян.
Іншими словами, масовість та інтенсивність використання засобів моторизації російськими штурмовими підрозділами на практиці суттєво обмежена через їхню обмежену кількість.
Переваги нового методу для росіян
Тепер трохи про масштабування та "поширення кращих практик".
Наскільки я розумію, російське командування прийшло до висновку, що існує високий рівень ефективності нових тактичних прийомів, розроблених на новій технологічній основі. Тому сьогодні воно намагається використовувати цю практику якомога ширше і якомога глибше.
Для прикладу розглянемо ситуацію з моторизацією піхоти в 3-й загальновійськовій армії.
Так, до складу цього об'єднання, яке діє на Сіверському та Краматорському напрямках, входять 6 мотострілецьких бригад. Всього в частинах і з'єднаннях армії діє 29 "звичайних" штурмових рот, 13 штурмових рот "типу V" та до 6 окремих штурмових взводів і груп.
Станом на кінець квітня – початок травня у цій армії налічувалися значні обсяги засобів індивідуальної моторизації штурмових підрозділів, зокрема:
до 1125 мотоциклів,
до 975 квадроциклів,
близько 210 – 215 багі.
З огляду на той факт, що в 3-й ЗВА зараз відбуваються значні організаційні та штатні зміни, те, що в оснащенні окремих мотострілецьких бригад є суттєві відмінності, не повинно особливо дивувати.
Типовий комплект для мотострілецької бригади, яка використовує до 3-х "звичайних" штурмових рот, мінімум 2 штурмові роти "типу V" та має до 1 – 2 штурмових взводів:
129 мотоциклів,
120 квадроциклів,
30 багі.
Іншими словами, кількість засобів "індивідуальної моторизації" безпосередньо залежить від того, скільки і яких саме штурмових підрозділів росіяни можуть сформувати і розгорнути найближчим часом.
Своєю чергою, кожен з мотострілецьких полків в цій армії має "штатно" до 90 мотоциклів, до 60 квадроциклів і близько 36 багі.
І все ж зараз російське командування вважає за краще використовувати як основний тактичний прийом проведення атак комбінований метод. Тобто ведення противником атакувальних і штурмових дій в тактичній зоні відбувається не виключно в індивідуально моторизований спосіб, а являє собою певну суміш класичних форм та моторизованих.
Оснащення підрозділів фактично цивільними засобами індивідуальної моторизації дає росіянам переваги в порівнянні з класичними методами лише частково. Це не вирішує весь спектр завдань, які їм треба вирішити в наступі на тактичному рівні.
Очевидно, що при використанні виключно цього методу особовий склад атакувального підрозділу все одно залишається вразливим до всіх видів засобів ураження. До того ж це суттєво не впливає на загальну кількість особового складу, який може бути "доставлений" на передові українські позиції під час атаки. Це лише збільшує шанси противника зробити це швидше та з меншими втратами для себе, ніж в ході "класичної" атаки.
Тому на практиці російське командування вважає за краще поєднувати і розподіляти функції між своїми штурмовими підрозділами, як оснащеними піхотною моторизацією, так і неоснащеними, або оснащеними класичною бронетехнікою. З їхнього погляду, це вважається найефективнішим методом.
Ворог може відмовитися від "м'ясних штурмів"
Звичайно, в сучасній тактиці організації та ведення загальновійськового бою немає ніяких "магічних" тактичних прийомів на кшталт панацеї. Тобто методу, який би міг кардинальним чином гарантовано сприяти успіху атаки. Масове оснащення російським командуванням своїх передових підрозділів так званими засобами індивідуальної моторизації у цьому плані не є винятком. Насправді на практиці є багато способів, які дозволяють успішно цьому протидіяти.
Інша справа, що противник дуже наполегливо шукає дієві шляхи для підвищення ефективності своїх атакувальних дій в тактичній зоні. Він намагається "вчитися" і змінюватися. Над цим варто замислитись.
У цьому сенсі цілком можливо, що тактика російського командування щодо горезвісних "м'ясних штурмів" через певний проміжок часу може суттєво змінитися.