Вони будуть змушені брати в ньому участь, бо хочуть далі маніпулювати. Таку думку в розмові з 24 Каналом висловив голова Ради резервістів Сухопутних військ Збройних Сил України Іван Тимочко.

Дивіться також The Time проаналізували, що значить відмова Путіна брати участь у перемовинах із Зеленським

Чому Росії потрібні переговори

Як зауважив Тимочко, щойно Росія спробує вийти переговорів – прямих, непрямих, через треті сторони – це автоматично ізолює її. Ізольована країна втрачає інтерес з боку світу. Своєю чергою, коли немає інтересу, немає й впливу.

Спроба Росії "вийти з переговорів до жовтня", сподіваючись повернутися, коли їй буде зручно, – це не більше, ніж фантазія. За словами Тимочка, у світі не працює модель "поклали пацієнта в кріокамеру, потім вивели в жовтні, і він одразу знову у грі". Час – це ресурс, який не повертається.

"Це фентезійне мислення. Щось на кшталт наївного дитячого максималізму. Але переговори відбуватимуться, і Росія буде змушена брати в них участь. Через треті країни, напряму. Це все буде", – пояснив голова Ради резервістів.

Чи можливий крах режиму Путіна

Існує ще одне важливе питання: навіть якщо бойові дії в Україні затихнуть, ніхто не дасть гарантії, що Росія не нападе на іншу сусідню державу.

Усі говорять про можливу агресію проти країн Балтії чи Польщі. Ореол загроз набагато ширший – Скандинавія, Фінляндія, Швеція, Данія,
– зазначив Іван Тимочко.

Ще до повномасштабного вторгнення в Україну Росія готувала арктичні бригади. Багато з них знищено в Україні, але ціллю був контроль в Арктиці. Ідеї ці навряд чи хтось скасував, особливо в умовах труднощів із транспортуванням нафти.

Не варто також забувати про країни ОДКБ. Приклад Казахстану вже показав, що російські десантники здатні брати під контроль урядові квартали навіть у столиці. Те саме може статися і з Грузією, і з іншими країнами з невеликим населенням та слабким військовим потенціалом.

Тимочко звертає увагу, що Росія залучає союзників – не лише політичним, а й військовим шляхом. Є фіксація використання північнокорейських сил, закупівлі зброї в африканських та азійських режимів. Росіянам не вистачає ресурсів навіть проти однієї України.

Путін і далі мислить категоріями минулих століть. За логікою диктаторів: якщо ще трохи натиснути, перемога буде досягнута. Історія знає чимало прикладів краху таких імперських мрій. Російський сценарій навряд чи стане винятком.