Вероніка була дуже активною, малювала, писала тексти, волонтерила, цікавилася мистецтвом. Про це розповіла кореспондентка 24 Каналу з Харкова Анна Черненко, додавши, що на нагородження зібралися друзі, рідні дівчини та дуже багато молоді.

Дивіться також Росіяни вдарили ракетою по Харкову: пошкоджено приватні будинки

Про мистецтво під прицілом ворога

Премії вручили молоді, тим, хто пише, малює. Її хочуть зробити щорічною. Також до вшанування пам'яті Вероніки Кожушко долучилися багато митців, а перед тим вдалося видати книгу з її творами. Зараз очікується її перевидання, оскільки батько дівчини знайшов нові вірші, уривки творчих робіт доньки.

Коли загинула донька, то на другий чи третій день мені подзвонили з Німеччини й запропонували розмістити оригінали її картин на виставці. Я відмовився, бо оригінали треба було віддати назавжди. Зараз вони всі є у нас,
– розповів батько вбитої Ніки Ігор Кожушко.

Військовослужбовець та митець Сергій Жадан наголосив, що пам'ять має не лише травмувати, обтяжувати, але й додавати сили. Пам'ять про Ніку, сповнена її енергією, любов'ю і це те, що зараз залишилося у її рідних.

"Після трагедії ми разом з татом Вероніки й Харківським літературним музеєм відразу почали думати, що робити, як діяти, щоб ми не втратили зв'язок з нею, щоб все це не залишилося у минулому", – додав Сергій Жадан.

Тому одразу вдалося організувати читання, виставки малюнків, домовитися про видання книжки. Так само у перші тижні з'явилася ідея премії. Вона для молодих митців, які тільки починають творити.

Ця премія – це про генерацію митців, які змушені творити під прицілом, які не знають, чи буде в них час реалізуватися. Для молодих поетів найчастіше проводять конкурси, бо премії – це вже про визнання, досягнення, але у нас немає часу набувати ці досягнення. Ми не знаємо, чи прокинемось завтра,
– розповіла лауреатка премії Лілія Поливода.

Захід був надзвичайно світлим, пам'ятним, а присутні ще раз змогли осмислити, якою важливою є пам'ять та почути про тих, кому вдається надихатися навіть тим життям, яке нам зараз доводиться проживати.